25 січня 2011 року була зареєстрована резолюція Парламентській Асамблея Ради Європи щодо ситуації із правами жінок в Україні .

Документ підписали члени ПАРЕ від багатьох країн – Німеччини, Польщі, Швеції, Румунії, Греції, Швейцарії, Чехії, Австрії, Італії та інших. Цікаво, що підписантів від України під текстом резолюції нема!

Резолюцію ініціювала Віола Крамон-Таубадель, депутатка з Німеччини, яка одна з перших навесні минулого року заявила про неприпустимість висловлювань, подібних до відомого – "не жіноча справа – реформи в Україні проводити", яке проголосив прем’єр-міністр України Азаров у березні 2010 року.

В резолюції зауважується, що гендерна ситуація в Україні і дотримання принципу гендерної рівності піднімає низку серйозних питань. Це й низьке представництво жінок в Верховній Раді, і повна відсутність жінок в українському уряді.

Викликає занепокоєння домашнє насильство і торгівля людьми, від яких, в першу чергу, страждають жінки, дискримінація жінок-мігранток, яка взагалі не визнається в Україні, де й досі не існує цивільного органу управління у цій сфері.

Не оминули своєю увагою автори резолюції і безглузде розпорядження про дрес-код, яке викликало багато посмішок та дискусій. Вони чітко визначили його як дискримінаційний акт.

До цієї короткої резолюції можна додати багато інших прикладів.

Це й руйнування інституційного механізму забезпечення гендерної рівності в результаті грудневої адміністративної реформи і їх відсутність на рівні органів центральної виконавчої влади.

Це і невиконання більшості положень закону про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, і формальний підхід до формування державних програм та планів, який відбивається, зокрема, у повному ігноруванні потреб потерпілих від насильства в сім’ї.

Це і нерозуміння навіть базових питань прав жінок з боку високопосадовців, й поширення гендерно-дискримінаційної та сексистської зовнішньої реклами. Це і посилення гендерних стереотипів, які активно тиражуються засобами масової інформації, і пенсійна реформа, яка не враховує гендерну ситуацію в Україні, тощо.

У тексті Резолюції пропонується Парламентській Асамблеї Ради Європи прийняти рішення про ретельне вивчення та моніторинг гендерної ситуації в Україні для розробки рекомендацій із врахуванням de jure та de facto стану гендерної рівності для того, щоб запровадити принципи демократії, поваги до прав людини та верховенства права, які є базовими принципами Ради Європи.

Добре, щоб ця тема була разом з іншими у центрі уваги Моніторингової групи Ради Європи, і такий моніторинг не зупинявся.

А поки можна констатувати, що ця резолюція займе гідне місце серед документів, що підтверджують дискримінацію за ознакою статі в Україні, яку не хочуть навіть помічати сьогоднішні керманичі держави.

Катерина Левченко, спеціально для УП