Відомий французький політолог Франсуаза Том (Françoise Thom), викладач історії в університеті Сорбонни, попередила про небезпеку з боку Росії, яка стала ще агресивнішою. Замість того, щоб скористатися кризою і ліквідувати Росію, наївний Захід хоче мати гешефт з Москвою, не розуміючи, що загравання і потурання державі-злочинцю загрожує великими проблемами в майбутньому.

Франсуаза Том пише:

«Політики, державні лідери повинні розрізняти сьогоденні інтереси і довгострокову стратегію. Фінансово-економічна криза значно скоротила можливості працювати на перспективу. Як, втім, і можливості оцінювати наслідки сьогодні ухвалюваних рішень.

Приклади? Один з них — рішення Франції продавати десантні кораблі типу «Mistral» Росії. Тобто, озброювати ту саму Росію, яка втручається в справи сусідньої Грузії і не приховує, що готова на все, аж до насильства, лише б відновити імперську гегемонію на пострадянській території.

Виходить, що Франція наперед готова пробачити Кремлю агресивні дії, здійсненню яких сприятиме і великомасштабна військова реформа, яка почалась у вересні 2009-го ?

Вслухаємося в аргументи наших лідерів і більшості західних політиків.

Економічна криза значно послабила Росію, зсередини її підточують демографічні й інші проблеми. То чом би не запропонувати Кремлю явно вигідну співпрацю у військовій області? До того ж, індустріальна Західна Європа і Росія з її сировинними ринками, могли б чудово доповнити одне одну.

І звучать запевнення в тому, що, підірвана економічною кризою, Росія вже не така небезпечна, як раніше, що з нею можна розвивати «стратегічне партнерство».

Проте не можна скидати з рахунків лінію поведінки кремлівських мужів, яких внутрішні проблеми країни займають постільки, поскільки представляють небезпеку для їхньої влади. Щупальця влади такі чіпкі, путінській режим тримається так міцно, що ціни на нафту, загалом, можуть ще довго йти вниз.

З іншого боку, криза відкрила для російських лідерів широкі можливості для задоволення амбіцій на зовнішньополітичному терені. Це загрожує дестабілізацією США і багатьох країн так званого ближнього зарубіжжя, послабленням з такою працею «прозахідної» еліти, що сформувалася, лави якої і так не назвеш численними.

Російські лідери, не дуже стурбовані недосконалістю внутрішньої системи, створеної Путіним, на подив одностайні в своїх неоімперськіх цілях, «фінляндізації» Західної Європи. Красномовне свідчення по частині пріоритетів: тоді як уряд оголосив, що через нестачу коштів відкладається проведення перепису населення Росії, В. Путін повідомив про виділення 15 млрд. рублів на будівництво російських військових баз в Абхазії (!)

Історичні прецеденти вчать нас обачності. Принаймні, повинні вчити. У 1945-му в Ялті лідери провідних країн Заходу поступилися вимогам Сталіна, бувши впевненими, що послаблена війною Росія займатиметься відновленням господарства, що їй буде потрібно капітал і західні технології, що Москва буде згідливою. Помилочка вийшла: Сталін підім'яв під себе половину Європи.

Чим в своїй поведінці сучасні російські лідери відрізняються від царя-государя або колишніх комуністичних царів? Та нічим! Так само свою владу і добробут ставлять вище добробуту громадян країни.

Виходячи з сказаного, слід проявляти велику обережність в питанні продажу Росії наступальних озброєнь. Відсутність далекоглядності загрожує майбутніми кризами.

Придбання «Містралів» явно підвищить боєздатність і маневреність російського флоту.

«Якби під час конфлікту з Грузією в нас був корабель типу «Mistral», чорноморський флот виконав би своє завдання за 40 хвилин і не знадобилися б 26 годин, як було тоді», — ці слова належать командувачу військово-морським флотом Росії адміралу В. Висоцькому.

І, нарешті, пригадаємо про те, як вміє Москва використовувати «нафтогазовий інструмент» для залякування і втихомирення Європи. Отже не варто ризикувати, озброюючи Росію і, тим самим, будити примару військової небезпеки, яка і так присутня на нашому континенті», пише розсудливий французький політолог.