 «Холодна війна» закінчилася? Попри запевнення американських політиків про завершення «холодної війни», прийнята в 1974 році поправка Джексона-Веніка діє і до сьогодні. Вона значною мірою ускладнює вироблення нового підходу США у відносинах із Росією, – переконує експерт з міжнародних відносин Стівен Сестановіч у статті в американській The New York Times.
Жодна нова адміністрація не може довести свою зовнішньополітичну «чистку» до кінця, поки не врегулює ситуацію з пережитком «холодної війни» – поправкою Джексона-Веніка. Прийнята у 1974 році поправка узалежнила нормальні торгівельні відносини з Радянським Союзом від дозволу на вільну еміграцію. Росія запровадила таку свободу багато років тому, а закон, який колись втілював собою важливість дотримання прав людини у відносинах між Сходом і Заходом, залишається в силі лише для того, щоб дати Конгресу важіль впливу на переговорах про торгівлю.
Відмовившись від цієї застарілої, безглуздої політики, президент Обама може допомогти виробити набагато більш необхідну нову стратегію щодо Росії. Але виявилося, що позбутися поправки Джексона-Веніка складно. У 1994 році Білл Клінтон визнав, що Москва повністю відповідає критеріям, зазначеним у поправці, однак так і не зміг на постійній основі виключити Росію зі списку країн, на які поширюється поправка. Джордж Буш також намагався і зазнав невдачі.
Як і його попередники, президент зіткнеться із блокуванням його спроб з боку Конгресу. Росія знаходиться на останній стадії переговорів щодо вступу до Світової організації торгівлі – процесу, який тягнеться вже 16 років. Зберігши чинною поправку Джексона-Веніка поки не завершиться цей процес, Конгрес сподівається мати змогу вимагати більш сприятливих умов для американських товарів на російському ринку. Конгресмени, які сьогодні закликають до збереження цієї поправки, думають не про права людини, а про піратські диски та експорт курятини.
Адміністрація Буша зрозуміла, з чим має справу, коли в 2003 році Росія зменшила квоти на імпорт м’яса та птиці зі Сполучених Штатів – і спричинила обурення в Конгресі. Тридцять вісім штатів, які представлені 76-ма сенаторами, здійснювали продаж цієї продукції. Месидж для пана Буша був таким: поправка Джексона-Веніка повинна залишитися чинною, поки Росія не вступить до СОТ. І всім суперечкам, пов’язаним із цією проблемою, було остаточно покладено край.
Якщо президент Обама хоче, щоб члени Конгресу діяли швидше – а він повинен цього хотіти – він змушений буде перевершити своїх попередників.
Найменш вірогідно, що гору тут візьмуть економічні причини. Хоча американські компанії скаржаться на перешкоди, з якими стикаються, займаючись бізнесом у Росії, торгівля процвітає. Експорт американської продукції в Росію, порівняно з 2004 роком, збільшився втричі, а наш імпорт з Росії – більш ніж подвоївся. Росія залишається найбільшим імпортером американської птиці в світі, а в 2008 році імпорт свинини зі Сполучених Штатів до Росії зріс у річному вимірі на 94%. Російсько-американські торгівельні відносини не зовсім «нормальні», поки поправка Джексона-Вейніка діє, але економічні наслідки цього закону дорівнюють практично нулю.
Політичні міркування можуть мати трохи більше ваги для Капітолію. Незважаючи на незначний вплив закону на торгівлю, для росіян він продовжує бути кісткою в горлі. Як пожартував колись Боріс Єльцин: «кожна дитина в Росії знає, хто ці люди – Джексон і Венік», говорячи про сенатора Генрі Джексона та конгресмена палати представників Чарльза Веніка, співавторів поправки. Скасування цього закону ще раз підтвердить (чим невтомно займаються президенти), що «холодна війна» дійсно завершилася. Такий крок може також переключити увагу на російський підхід у зовнішній політиці, адже росіяни впертіше за нас продовжують зосереджуватися на минулому.
Та найкращий привід для скасування поправки Джексона-Веніка – це необхідність виробити більш сучасний спосіб врегулювання проблем, які з самого початку призвели до появи цього закону. За роки, що минули з того часу як Джордж Буш намагався вирішити справу з поправкою, віра американців в те, що Росія прямує демократичним шляхом, суттєво похитнулася. Наша віра в те, що ми маємо якийсь важіль впливу у цьому процесі чи що знаємо, як його використовувати, також зменшилася. Те, що ми залишаємо чинним цей символ давно минулих проблем, не дозволяє нам добре обмірковувати справи сьогодення.
Російські правозахисники та їхні сподвижники на Заході хочуть зрозуміти, як Сполучені Штати – коли поправка буде скасована – розглядатимуть та реагуватимуть на еволюцію всередині Росії. Ніхто не хоче, щоб президент Обама застосовував ту саму безуспішну стратегію – то читаючи нотації, то заграючи з Росією – як його попередник. Але вони дійсно хочуть знати, чи має він якусь стратегію.
Не говорячи багато з цього приводу, президент Обама вже дав зрозуміти, що таку стратегію має. Під час першої зустрічі з російським президентом він здивував Дмітрія Медвєдєва, спитавши про побиття в Москві відомого адвоката і правозахисника, яке сталося за день до цього, проявивши занепокоєння, якого мало хто з росіян очікував – і яке вже давно перестав демонструвати Джордж Буш.
Сама неординарна політика пана Медвєдєва сприяє відновленню діалогу з цих питань. Позбавлений «оборонної тактики» свого попередника, Владіміра Путіна, він заявив, що Росія не може здобути поваги інших країн, поки не доб‘ється верховенства права у себе вдома. Він називає «небезпечним» те, що російська влада вважає правозахисників «ворогами держави», і наполягає, що у вирішенні проблем країни «ніщо не може замінити» політичну конкуренцію. Жоден російський лідер за останні двадцять років так не говорив.
Поправка Джексона-Веніка колись відігравала важливу роль у визначенні американської політики стосовно Радянського Союзу. Завдання адміністрації Обами зробити питання про її скасування так само важливим для наших відносин з Росією.
Стівен Сестановіч – старший науковий співробітник Ради з міжнародних відносин і професор міжнародної дипломатії Колумбійського університету. У 1997-2001 роках обіймав посаду посла США з особливих доручень у країнах колишнього Радянського Союзу. |
