І тут справа аж ніяк не в якихось політичних антипатіях. Табачник – це не політика, це діагноз. Патологічний українофоб, проповідник «теорії» протиставлення східних та західних українців, провокатор та ворог всього українського в освіті, науці та культурі. Тепер ця особа якраз освіту та науку очолюватиме.

Варто нагадати, хоча б що писав Табачник 23 вересня 2009 року в газеті «Ізвестія»:

"…Галичане практически не имеют ничего общего с народом Великой Украины ни в ментальном, ни в конфессиональном, ни в лингвистическом, ни в политическом плане. У нас разные враги и разные союзники. Более того, наши союзники и даже братья - их враги, а их "герои" (Бандера, Шухевич) для нас -убийцы, предатели и пособники гитлеровских палачей".

Парадоксальна річ: самі члени партії Регіонів неодноразово відгукувалися про Табачника з неприхованим презирством. Так, найбагатший в уряді регіонал Борис Колесніков назвав Табачника «дешевим клоуном» та «казнокрадом», який «не вміє робити нічого, окрім як книжки й картини з і без того небагатих українських музеїв тирити». А керівник адміністрації Януковича Ганна Герман публічно заявляла, що була проти призначення Табачника через його антиукраїнські висловлювання. Тепер же вона називає його «найбільш професійним та компетентним фахівцем в галузі освіти». Цікаво, чи призначений віце-прем’єром Колесніков тепер також змінить свою думку про «дешевого клоуна» і «казнокрада» Табачника?

Втім, не варто витрачати час на розмірковування, чому регіонали призначили на пост міністра освіти та науки таку ганьбу, як Дмитро Табачник. Не має значення, чи це помста за українізацію освіти, яку проводив звільнений міністр Іван Вакарчук, чи плата за колишні заслуги Табачника перед Януковичем. Важливо інше: які б не були причини появи Табачника в міністерському кріслі, задля інтересів усіх українців він має вилетіти з цього крісла якомога швидше.
На наступний же день після призначення нового уряду лідер партії „За Україну!” В’ячеслав Кириленко зареєстрував у Верховній Раді постанову про звільнення Дмитра Табачника.

„Я від імені депутатської групи „За Україну!” вповноважений запросити Дмитра Табачника до відставки, поки не почалася та напруга, до якої призведе його діяльність на посаді Міністра освіти та науки”, - заявив Кириленко.

Суспільство також не залишилася осторонь: низка громадських організацій вже оголосила «АнтиТабачну кампанію». Перші акції вже відбулися під приміщенням Міносвіти в Києві, у Львові, Тернополі, Херсоні та інших містах.

Оскільки призначення Табачника є фактом, обілити який неможливо, регіонали пускають в хід інший аргумент. Мовляв, персона міністра – це неважливо, адже над ним є віце-прем’єр з гуманітарних питань Володимир Семиноженко. От він і простежить, щоб Табачник не наробив нічого поганого.

Але давайте пригадаємо чим прославився цей лощеного вигляду чоловік, який регулярно прикрашав собою біг-борди. Перш за все тим, що в часи Кучми намагався узгодити українські підручники з історії у Кремлі, в так званій спільній україно-російській комісії. Завдяки патріотичній опозиції цей задум провалився.

І зараз Семиноженко дуже швидко продемонстрував, на що він здатен. На наступний день після призначення він заявив: потрібно відмовлятися від системи тестування при вступі до вишів і вже цього року зараховувати студентів також на основі додаткових екзаменів та оцінок в шкільних атестатах. Крім цього, треба взагалі скасувати тести для контрактників і заочників.

Скажемо відверто: якщо антиукраїнські концепції Табачника – це мракобісся, то пропозиції Семиноженка – це те, що може відновити у вузах тотальну корупцію. Вона свого часу приносила вищому чиновництву від освіти мільйонні прибутки – аж поки цю схему не поламала освітня реформа, запроваджена попереднім міністром освіти Вакарчуком. Її головним інструментом стало зовнішнє незалежне оцінювання.

Що станеться, якщо запропоновані Семиноженком «новації» вступлять у силу? По-перше, відновиться корупція при вступі до вишів. Сенс незалежного тестування полягав у тому, що крім нього, ніяких додаткових умов для вступу не потрібно. А тепер «небажаних» студентів елементарно валитимуть на додаткових екзаменах, а «бажаних», навпаки, прийматимуть попри низькі тестові бали.
Нема сумнівів: якщо «гуманітарні міністри та віце-прем’єри» в уряді Азарова робитимуть те, що вони збираються робити, українську освіту та науку чекає гуманітарна катастрофа.

І треба зробити все законно можливе, щоб вищезгадані урядовці перестали ними бути вже в найближчому майбутньому.