Продовження терміну заборони на купівлю-продаж землі може призвести до того, що головне українське національне багатство «розтягнуть» за безцінь

Наприкінці грудня 2009 року Верховна Рада продовжила мораторій на купівлю-продаж землі ще на 5 років. За проголосувало 344 народних депутати, не голосували переважно представники пропрезидентської частини фракції НУ-НС. Найбільші політичні сили – ПР і БЮТ – практично в повному складі підтримали цю зміну до земельного законодавства.

Після продовження мораторію всі соціал та націонал-популісти в один голос заволали про «правильність» такого рішення, наголошуючи, що надавати людям право купувати-продавати земельні ділянки ще не на часі, що робити це можна лише після того, як буде сформовано ринок землі. Найбільш радикальні (переважно – ліві та деякі ультраправі) політики не упустили можливості нагадати, що «земля – головне національне багатство і її взагалі не можна ні за яких умов продавати, бо інакше її скуплять іноземці, а українці стануть їх рабами».

Звичайно, пересічному українцеві, що наслухався таких балачок, нічого не залишається як повірити цим популістським гаслам, хоча тих, хто негативно ставиться до питання вільного продажу землі, і до цього Україні було чимало, особливо – серед сільського населення.

Але чи дійсно заборона купівлі-продажу основного національного багатства є такою шкідливою для української економіки, економічного суверенітету країни тощо? Спробуємо розібратися.

Отже, наразі ми маємо ситуацію, за якої земля де-юре належить державі, а люди та приватні компанії можуть отримувати її у довгострокове користування. Чим погано, спитаєте Ви? Може й нічим, та тільки за існуючих законодавчих норм у тебе цю землю можуть так само легко відібрати, як і дати.

Взяти хоча б село. Вже давно приватні контори за підтримки недобросовісних чиновників з місцевих адміністрацій все в більших і більших обсягах прибирають майже за безцінь земельні наділи українських селян, сплачуючи за оренду мізерні суми. Такі самі мізерні суми вони виплачують за земельні акти, прибираючи до рук все більше і більше ділянок, на яких зводять собі котеджі. Деякі знахабніли на стільки, що захоплюють навіть лісові угіддя. І держава нічого не може поробити з цими рейдерами, вона в більшості випадків, власне, і сприяє цим хапугам у їх брудних справах із землею.

В містах ситуація не краща. Якщо брати за приклад столицю, то тут останні роки ми спостерігаємо масову вирубку парків, руйнацію скверів і так званих «зелених зон» для сімейного відпочинку мешканців Києва. Так, зовсім нещодавно було вирублено дерева в парковій зоні біля метро «Дарниця». В більшості випадків очищені від дерев території йшли під приватні забудови чи будівлю розважальних центрів.

І знову держава нічого не може вдіяти, адже вона сама собі визначила такі правила, коли, не маючи важелів регулювання ринку землі, змушена віддавати землю в довгострокову оренду приватним структурам.

Часто місцева влада просто змушена іти на такі кроки. Якщо повернутися до прикладу столиці, то тут спостерігається така ситуація, коли за рахунок оренди землі приватним фірмам місто покриває свій борг перед держбюджетом. На жаль, драконівська, іншого слова не знайдеш, політика уряду вщент виснажує місцеві бюджети і Київ тут – один з найбільш кричущих прикладів. Місто віддає всі свої кошти в держбюджет, натомість бере у держави кредит, в результаті чого під кінець року Київ ледь розходиться по сумі займу, але ще має заплатити чималі відсотки. У обкраденого урядом міста цих коштів просто нема, тому воно змушено віддавати свої паркові зони під вирубки і забудови, щоб за рахунок коштів, отриманих за оренду цих ділянок, якось погасити борг перед державою.

Якби було дозволено продаж і купівлю землі, то нинішні орендарі змушені були б сплатити в десятки разів більшу суму, ніж вони платять навіть за 99-річну (!) оренду землі в паркових зонах міст України. І тоді б нинішні забудовники і руйнівники «зелених зон» втричі подумали, перед тим, як скупити ці ділянки, адже тепер за це вони б мали розкошелитися на десятки мільйонів гривень! Звичайно, у когось би знайшлася і така сума. Але в тому теж є позитив, адже в бюджет міста за продаж гектару муніципальної землі надійшло б вдесятеро більше коштів, ніж від оренди 10 гектарів в нинішніх умовах.

Аукціони землі, про які в один голос заявляли основні парламентські сили – ПР і БЮТ – напередодні дострокових виборів 2007 року, за умов існування нинішнього мораторію просто не зможуть нормально функціонувати. І що найбільш прикро – самі «генератори» ідеї таких аукціонів наразі виявилися першими ж її противниками, проголосувавши за сумнозвісний мораторій. А їм «підтакнули» комуністи, литвинівці і навіть представники позапарламентських сил, наприклад, ВО «Свобода», яка начебто печеться про національні інтереси українців.

Що цікаво: проти вільного продажу та купівлі землі висловлюється абсолютна більшість кандидатів у президенти! І це логічно – найбільшим політичним силам та їх лідерам вигідний такий стан ринку землі, коли головне національне багатство буде за безцінь роздерибанено, а українці дійсно стануть рабами, тільки рабами великих олігархічних кланів України. А в цей час різні соціал-популісти типу КПУ і націонал-популісти типу «Свободи», підспівуючи своїм патронам з БЮТ і Партії регіонів, будуть залякувати наших громадян тим, що нашу землю скуплять іноземці, які нас обернуть в кабалу.

Але реально в кабалу українських селян, міщан, дрібних підприємців вже загнала політика антиукраїнських сил, широко представлених в парламенті і уряді, через яку рейдери захопили не лише підприємства, але й сільськогосподарські ділянки в сільській місцевості чи землі прибережної (курортної) зони Криму, викинувши законних господарів на вулицю. Це саме через мораторій розгоряється конфлікт довкола кримських татар, що намагаються вибити собі ділянки під побудову житла. Якби у нас земля знаходилася в продажу, то цей конфлікт вирішився б дуже швидко – хто мав змогу, купив би землю в держави, хто не мав – взяв би в оренду, не боячись, що одного дня прийдуть які-небудь «вєрниє казачкі» і відберуть землю, а хто самотужки захопив землю – постав би перед судом.

Скасування мораторію – це шлях до подолання рейдерства і вирішення проблем знищення «зелених зон». Це – іноземні інвестиції і робочі місця для українських селян. Це розвиток фермерства та іншого дрібного підприємництва в сільській місцевості чи приміській зоні.

Шкода, що в Україні є лише один серйозний політик, який відкрито про це заявляє. Це – діючий Президент Віктор Ющенко. Він вже наклав вето на проголосований 22 грудня законопроект, яким передбачається продовження мораторію. Але найбільшим дерибанникам землі – бютівцям і регіоналам – може вистачити голосів для подолання цього вета. І єдина тут надія – підтримати чинного Главу держави на найближчих виборах. Якщо його переоберемо, то тоді матимемо шанс, що антиукраїнський уряд і парламент буде розігнано. В іншому випадку наші діти не будуть господарями на своїй землі, яка належатиме тепер різним януковичам і тимошенкам.