На Донбасі закривають українські школи, а батькам радять переводити дітей до російських, заявляють представники батьківських комітетів Донеччини та Луганщини. Місцева влада закриття шкіл пояснює тим, що в них найменше учнів. Натомість мовознавці вбачають у цьому черговий етап русифікації східних регіонів.

Мешканка містечка Красний Луч Луганської області Наталя Осипова свого часу віддала дочку до школи номер 15, із українською мовою викладання. Каже, що рівнем викладання дуже задоволена: дочка зараз має престижну роботу. Зараз Наталя водить до тієї самої школи свою онуку. І декілька років поспіль бере участь у боротьбі за її збереження.

«Ведеться психологічний тиск на батьків. Їх запитують: чому ви ведете дітей до школи, яку все одно закриють? І ще одне питання: чому влада, яка планує закрити школу, вкладає в неї великі кошти?» – зауважує жінка.

Наталя Осипова вважає, що місцева влада виконує вказівки згори зі зменшення кількості українських шкіл, та й сама зацікавлена знайти інше застосування їхнім приміщенням та території. «Має місце і те, і те, – зазначає вона. – Але вони мають знати: на Луганщині бажають вивчати українську мову. Бо поважають свою державу!»

Українську школу мало відвідують?

Українську школу закривають через низьке відвідування, сзаявилаРадіо Свобода начальник управління освіти міста Красний Луч Тетяна Поскряхова.

«Ця інформація відповідає дійсності, – каже вона. – Наприкінці минулого року було рішення міськради про реорганізацію школи. Чому закриють саме цю? Її проектне навантаження – 1200 дітей, а відвідують 270. До того ж, поруч ще дві школи, одна з яких – українська, одна – двомовна. Приміщення школи не буде продане на аукціоні. Його орендуватиме приладобудівний технікум».

Батьки пояснюють низьке відвідування не українською мовою навчання, а тим, що кожен рік школу намагаються закрити.

Подібне відбувається і у сусідній Донецькій області. Батьківські комітети повідомляють, що під загрозою закриття – українські школи номер 136 та 111 міста Донецька.

Оптимізація освіти – чи план знищення?

Народний депутат від БЮТ-«Батьківщини» Юрій Гнаткевич визнає, що переважне право визначати кількість та спеціалізацію шкіл має місцева влада. Однак він висловив упевненість, що закриття україномовних шкіл є частиною єдиної спланованої політики.

«Є два фронти наступу на українське – ЗМІ та освіта. І тут діють дві технології, – наголошує парламентарій. – Перша – це нібито захист прав людини. Міністр освіти Дмитро Табачник обіцяв зробити так, щоб мова викладання була вільним вибором. От лишень чиїм? Друга технологія – економічна доцільність чи недоцільність української мови».

Юрій Гнаткевич відзначає, що нищення українських шкіл почалося на переважно російськомовному сході, але незабаром може перекинутися на решту регіонів.

Така політика української влади має російське коріння, зауважує мовознавець, заступник голови товариства «Просвіта» Олександр Пономарів. «Ми бачимо виконання замовлення Росії. Недаремно чимало російських політиків кажуть що Росія – там, де російська мова, – говорить мовознавець. – Українська влада в цій ситуації має зберегти школи з українською мовою викладання не примушувати батьків віддавати дітей до них – але забезпечити права тих, хто хоче навчати дитину українською».

Мовознавець закликає громадськість, зокрема молодь, до загальнонаціональних протестів, які на його думку, здатні призупинити закриття українських шкіл в Україні.