— Московський патріарх спершу робив обережні заяви. У Кремлі йому сказали виступати м’яко і не дратувати українців. В Одесі Кирило туманно висловлювався про ідею ”єдиного народу”. Але який це народ — український чи російський? Думаю, патріарх має на увазі останній. А якщо так, то нас, українців немає. І української держави — теж. Бо ”єдиний народ” живе в єдиній державі.

По-друге, патріарх говорив про ”русский мир” з Росії, України, Білорусі та Молдови. Але до чого ж тут Молдова? Та тому що Кишинівська митрополія входить до Московського патріархату. Частина тамтешніх православних належать до Бесcарабської митрополії Румунської православної церкви, а Російська церква цьому всіляко протидіє.

”Русский мир” — ідея надумана. Тепер у світі зовсім інші імперії: фінансові, інформаційні, корпоративні. Вони не підпорядковуються державам, живуть за своїми законами. А ”русский мир” — для слов’янофілів. Це вже давно віджило.

Виникає питання: це пастирство чи російська політика на утворення єдиної держави? Як вона буде називатися — немає значення. Але те, що в ”русском мире” повинна керувати Москва, — очевидно.

Що Вас здивувало під час цього візиту?

— Ні мене, ні предстоятеля УПЦ Володимира, ні кардинала Любомира Гузара не охороняють, куди б ми не їхали. А на богослужінні Кирила в Одесі було близько трьох тисяч вірян. І стільки ж — охорони. Тобто, на кожного віруючого — по охоронцю. У Дніпропетровську та Києві — те саме. Перекрили вулиці, у людей, які поспішали на роботу, перевіряли сумки. Як на це дивиться народ? Думаю, у кого рилися в сумках, не надто радіють. Але чи вірить Кирило в Бога, що Він охороняє весь світ і кожну людину?

Якби люди хотіли патріарха, вони б не протестували. А якби не протестували, то влада в угоджання не забороняла б демонстрації і пікети. Не забуваймо: Конституція дозволяє вільно проводити заходи, демонстрації, пікети, висловлюватися проти влади. На порушення Конституції суд ухвалює протилежне рішення. Які ж ви судді?

Чого не очікували впродовж візиту патріарха?

— Не сподівалися, що так мало людей прийдуть на зустріч із патріархом. Думали, що за сприяння держави в Одесі на освячення новозбудованого Преображенського собору буде більше, ніж три тисячі вірних. Та й у Дніпропетровську до Кирила приходило небагато.

Казав такі слова, які вживати патріархові просто непристойно

Впало в очі ставлення Кирила до митрополита Володимира. Відчувається, що патріарх хоче відправити його на спокій. Для чого? Щоби новий предстоятель УПЦ не мав тих прав самостійності, які митрополит отримав іще від мене. За ці права я боровся 1990-го. А Кирило хоче зробити з УПЦ або залежний екзархат, або просто поділити на кілька митрополій. Принаймні про це багато чуток ходить. Як і про те, що Кирило хоче стати Патріархом Московським, Київським і всієї Русі. Значить, тоді предстоятель УПЦ уже не буде митрополитом Київським, а Переяслав-Хмельницьким чи Білоцерківським, чи ще якимсь. Іще кажуть, що патріарх хоче мати подвійне громадянство. Він постійно говорить: ”Це мій народ”. Якщо це твій народ, то ти українець і говори з ним українською. А то ж ти української мови не знаєш. Іще кажуть, Кирило хоче зробити резиденцію в Лаврі. А тепер подумайте: українське громадянство, титул ”Київський”, резиденція в Лаврі — то яка ж це ”самостійна і незалежна” церква?

Гадаєте, цей план реалістичний?

— Коли патріарх повернувся з Криму у Дніпропетровськ, виглядав злим і роздратованим. Чому? Певно, мав не таку радісну зустріч із президентом, якої очікував. Ми не знаємо, про що він говорив із Віктором Януковичем. Але здогадуємося, що йшлося про зняття митрополита Володимира ”по хворобі”. Дати йому відсвяткувати 75-ліття — і відправити на відпочинок. Президент на це не погодився. Як і на ліквідацію Київського патріархату, щоби покінчити з ”розколом”. Якщо навіть припустити, що держава зніме нас із реєстрації, це не означає, що 14 мільйонів віруючих перейдуть до Московського патріархату і відмовляться від власної мови в літургії. У державі виникне конфлікт більший, ніж економічний, бо зачепить найглибші почуття людини — національні й релігійні. Хіба це потрібно Україні, коли є економічні, соціальні проблеми?

Від таких негативних відповідей президента патріарх Кирило мав зле лице. У Дніпропетровську він кардинально змінив риторику: почав говорити, що Київський патріархат — це розкольники, безблагодатні, не спасуться, бо служать дияволу. Казав такі слова, які вживати патріархові просто непристойно. І хоч йому в Кремлі радили ”не дратувати українців”, він не виконав завдання.

Про нас він говорить зовсім не дипломатичною мовою — ”розкольники”, ”безблагодатні”, ”потрібні перехрещування”... Але вони не розуміює, що тим самим ще більше відштовхує від себе українців. Бо хто піде перехрещуватися, якщо в Символі віри сказано: ”Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів”. Іще нам кажуть, що ми спасіння не отримаємо. Та хіба від вас спасіння залежить? Лише Бог гріхи пробачить і прийме в Царство Небесне чи ні. Кирило каже, що це від нього залежить. То ти сам ще спасися...

”Кирило намагається уподібнити російську церкву католицькій”

— Я висвячував Кирила на єпископство, — каже патріарх Філарет. — Аналітики в Москві дали йому характеристику: дипломат, політичний діяч, патріарх. Саме так: ”патріарх” — на останньому місці. Кирило — людина здібна, але не духовна. Уся його діяльність направлена на укріплення церкви, на її зовнішню велич. Його діяльністю в Росії незадоволені ні єпископи, ні прості священики, ні ченці. Бо церква зрощується з державою, а та використовує її у своїх політичних намірах. Зараз патріарх Кирило допомагає Росії підпорядковувати Україну. В економіку не втручається, але входить у людські душі. А відомо, що чия душа, того і народ.

Друга риса патріарха — схильність до католицизму. Своє захоплення устроєм католицької церкви він висловлював іще студентом. І тепер намагається уподібнити російську церкву католицькій. По всьому світу відкривають єпархії, екзархати, парафії. Будують храми нібито при посольствах, а насправді — для впливу на країни. У центрі Парижа є Російський культурний центр. Його називають розвідувальним центром у Європі. А під прикриттям кого? Церкви. Бо там храм будують.

Москва домовилася із Константинополем

— У зміні ставлення патріарха Варфоломія до Української церкви винен патріарх Кирило, який тоді був митрополитом Смоленським, і дипломати, які через свої канали, через турецький уряд, вплинули на Вселенського патріарха, — каже патріарх Філарет. — Вони домовилися з Кирилом про утворення автокефальних та автономних церков. У швейцарському Шамбезі, біля Женеви, погодилося, що автокефальна церква може утворитися лише зі згоди матері-церкви. Тобто, Україна ніколи не отримає автокефальної церкви від Москви. Це влаштовує Вселенського патріарха, бо він має таку ж проблему з американською церквою.

Друге: томос (указ. — ”ГПУ”) про автокефалію надає не мати-церква, а Вселенський патріарх. Тобто, якщо навіть Московський патріархат погодиться на автокефалію Української церкви, то Константинополь томосу може і не дати.

Якщо все підсумувати: домовилися не про утворення автокефальних церков, а про те, як не допустити їх утворення.

Думаю, такі канони Всеправославний собор не прийме. Вони не зможуть зібрати його. А якщо і зберуть, то розділять світове православ’я на дві частини. Будуть ті, хто з ними — і ті, хто не згодні: Українська, Македонська, Чорногорська, Грузинська, Румунська церкви.

Але Українську православну церкву рано чи пізно визнають автокефальною. Болгарську церкву не визнавали близько 70 років, Грецьку — біля 30, Російську — 140 років! Ми потерпимо. У свій час усе буде.