Цієї суботи шанувальники української поезії зберуться в Житомирському Музеї космонавтики на вечір пам’яті Юрка Ґудзя .

Нашого земляка, талановитого поета й публіциста називали сучасним Григорієм

Сковородою. На батьківщині його не обтяжували високими посадами й титулами, а його талант оцінили за кордоном двома міжнародними літературними преміями. Згодом земляки відзначили Огієнківською премією і, навіть, висунули на присудження Шевченківської – але не дожив.

Юрко Ґудзь посів місце серед найяскравіших фігур сучасної української літератури. Кажуть, що сім років тому він пішов з життя на вершині творчого злету. Вважається, що в обставинах загибелі поета, за офіційною версією - побутових, досі залишаються білі плями...

Вельми своєрідний, витончено-вишуканий літератор і маляр , назагал – глибинно-високий, водночас, на гідну повагу, штивною творчою цятою ще непізнаний-неусвідомлений і на самісіньку вершину – в абсолюті небесний, цілком нетутешній, останній, за Володимиром Даниленком, – напрочуд особистісним виразним літературним критиком, – мандрівний дяк української літератури…

20.02. – 2002 року (просто-таки вбивчо-знаковий – порядково і цифрами – день смерти) сучасні «одморозки» цілеспрямовано – ба більше, вірогідно на злу «заказуху» – забили ЙОГО в дворі військкомату. Митця замордували в Житомирі, місті, в якому він учив українську молодь, поліських хлопців і дівчат: викладав їм історію – мистецтва і рідної землі, літературу, горнув до рідного слова, давав перед очі і до серця Україну.

«Рукописи не горять»... і, наразі, неформальне літературне Братство Юрка Ґудзя докладає зусиль аби його твори знайшли видавців і вмовляє можновладців назвати його ім’ям вулицю в Житомирі та встановити меморіальну дошку.

Світлий баченик. Містичний глибинний провидець.

Мучило. Боліло. Кричало.

Нарешті затихло.

Смертю.


Мене відстріляли – і я

Розумію траву…

Ні болю, ні рани…

Для чого ж, мій Боже, так

дивно живу, –

Так дивно, так довго, так

гарно?..

Бачиш: кров рідняків –

Навіть в схронах зими –

Свій порух не втратить

Намарне…

Крізь померки тіла душа

повернеться в Не-ми:

Там дивно, там тихо, там

гарно.