 Козацького гетьмана Наливайка полякам здали свої ж козаки. Українські полковники Іскра і Кочубей зрадили Гетьмана І.Мазепу. Біласа і Данилишина видали окупантам українські селяни. Бандеру вбив українець Сташинський. Потаємну фіртку у батуринській фортеці відчинив теж українець – сотник Ніс.
17 січня 2010 року українці відкрили браму для російського вторгнення, обравши у другий тур президентських виборів кремлівських маріонеток Тимошенко і Януковича.
Як в минулі часи, так і сьогодні українці купились на обіцянки дешевої ковбаси в обмін на свободу, честь і національну гордість. Ген раба, свинопаса домінує над геном козака, вільної людини. Це наша найбільша біда і наше прокляття.
Колонізована свідомість більшості українців не дає можливості нашій державі стати на ноги. Це баласт, який тягне нас назад в ярмо. Це головна причина наших невдач і поразок. Через рабську психологію ми втратили козацьку державу, втратили УНР і поставили сучасну Україну на межу знищення.
Століттями нищена і колонізована нація ніяк не може подолати в собі синдром малороса – інертного обивателя, для якого власна вигода вища понад свободу і гідність. Чи варта ТАКА нація на гідне майбутнє? Ні! Її не те що 40, а ще 140 років треба по пустелі водити, аби вимерло покоління рабів і нова спільнота могла вільно ступити на «землю обітовану» – свою державу.
Через рік «Україну злії люди, / Присплять, лукаві, і в огні / ЇЇ, окраденую збудять...». І буде уже пізно. І знову нові Базари, Крути і Берестечка… Плач і стогін, тужливі пісні та панахиди… Страшно і гидко від цього.
Ніхто нам не винен як ми самі. Ні далеко не ідеальний Ющенко. Він робив, що зміг. Ні Кремль, бо він робить те, що й завжди. І коли «новий-старий» окупант підніматиме над Києвом свій триколор, малороси вишикуються в довгі черги перед колоніальними адміністраціями за новими посадами та списками сусідів-«бандерівців» у кишені. Вони прозріють лише тоді, коли їх побитих і зганьблених везтимуть у товаряках на Північ… Та буде надто пізно…
Україну врятує лише нова революція. Національна. Я маю на увазі не намети на Майдані і не бомби з барикадами, а Революцію Духу і Дії. Революцію свідомості. Це процес важкий і лежить за межами партійно-політичної колотнечі. Він полягає у формуванні осередків національного опору у культурному, економічному, суспільному житті. Опір чужим, шкідливим цінностям та їхнім носіям шляхом громадської дії, інформаційного наступу, пропаганда дією – ось головні завдання нового руху спротиву.
«У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю.» - Євген Коновалець.
Треба починати з базового рівня. Для початку слід подолати нацдемівське хуторянство та націонал-популістський маргіналізм. Усі організовані форми т.зв. «патріотичного табору» 17 січня довели свою недієздатність. 7 лютого стане днем народження громадської Національної опозиції. Революційна боротьба приведе нас від «Полтавської трагедії» 2010 року до тріумфу «нового Конотопу».
Андрій Левус |
