 Останнім часом Віктор Ющенко почав відвойовувати втрачені електоральні позиції. До початку активної фази виборчої кампанії різні соціологічні опитування фіксували рейтинг Ющенка на рівні 2-3%. Але тепер про можливість його виходу в другий тур говорять як про цілком імовірний сценарій.
Які ж причини цього зростання?
По-перше, до Ющенка почали повертатися його колишні прихильники, які раніше були готові проголосувати за Арсенія Яценюка та за Юлію Тимошенко. Оскільки російські політтехнологи штабу Яценюка зробили абсолютно провальну з точки зору технологій рекламну кампанію, його рейтинг почав знижуватися.
Іміджеве перепозиціонування з прозахідного політика-інтелектуала на фактично проросійського мілітариста-провокатора тільки нашкодило Арсенію Петровичу, незважаючи на ряд більш-менш правильних і потрібних ідей, які він висловлює в медіа. Настільки швидко розчарувавши власних виборців, Яценюк почав втрачати свій електорат. Якась його частина пішла до Сергія Тигіпка, ще одна частина почала дивитися на Юлію Тимошенко чи навіть Віктора Януковича, але основна маса розчарованих виборців, найймовірніше, повернулася знову до Ющенка.
Щодо прем’єрки, то відтік електорату поки що у неї не такий значний, як у екс-спікера, але все ж він є. Причиною можна вважати неефективність дій уряду в економіці — це відчуває на собі як держава в цілому, так і її громадяни. Методи боротьби Юлії Тимошенко з кризою не приносять відчутного ефекту навіть в тактичній перспективі — зростає зовнішній борг держави, зменшуються реальні доходи населення, помалу зростає безробіття і т.д. Незважаючи на гасла «Вона працює» (до речі, тут і захований головний «подвох» у її рекламі — це ж як треба працювати, щоб все погіршувалося?), її майстерну передвиборчу риторику і подібне, люди їй вже не вірять – як би банально це не звучало. Притому, що її колишнім виборцям нема куди йти, окрім як до Ющенка (адже Арсеній Яценюк не тільки не набирає нових прихильників за рахунок електорату БЮТу, але й втрачає своїх колишніх).
А тепер – чому, все ж таки, до Ющенка почали повертатися його виборці?
По-перше, у нього досить вдала і гармонійна рекламна кампанія. Ідея з зображеннями «пересічних» виборців, які проголошують тези кампанії кандидата, виявилася досить дієвою – через ефект «наближення до народу». Інша версія бігбордів, де Ющенко лаконічно звітує про свої успіхи за 5 років президентської влади, також видається на порядок адекватнішою за рекламу практично всіх інших кандидатів. Ющенко виглядає більш-менш реалістичним державним діячем (хоча про свої успіхи намагалася свого часу звітувати у рекламі і Тимошенко — але ця лінія рекламної продукції не була сприйнята і дуже швидко зійшла з бігбордів).
По-друге, серед медіа та в Інтернеті активно йдуть дискусії стосовно того, яким буде майбутнє України після виборів. Відстежуючи їх, можна сказати, що українці все більше переконуються в тому, що і при президенті – Януковичі, і при президенті –Тимошенко навряд чи буде краще.
Ситуація, скоріше, погіршиться — в політиці, в економіці, в соціальній сфері. В обох випадках для «своїх» будуть забезпечені одні умови існування, для всіх інших — зовсім інші, адже перші будуть жити і збагачуватися за рахунок останніх. Бізнесові активи та неприватизована державна власність будуть перерозподілятися на користь «олігархів» — чи то «донецьких», чи то «младоБЮТівців».
У політичному житті країни настане час колапсу існуючої політичної системи. Хоча вона і зараз недосконала, але і БЮТ, і «регіонали» у прагненні зосередити владу в своїх руках і законсервувати стан речей можуть породити ще гіршу модель. Вона невідворотно матиме корупційно-реакційну основу. Це буде завуальовано називатися красивим і незрозумілим словом на кшталт "консенсусу еліт", але насправді буде змовою проти демократії та реформ.
Соціально-економічна картина буде у такому випадку нагадувати латиноамериканську модель — в обох випадках ставка буде зроблена на збагачення представників еліти та навколоелітних груп (корумповані силові структури, суддівський корпус, місцева влада). Всім іншим будуть ставитися корупційні перешкоди — аби лише вони не претендували на включення у процес прийняття рішень.
Принаймні, більшість таких більш-менш фахових дискусій, в яких участь штабних провокаторів від БЮТ та ПР є мінімальною, доходять саме до таких висновків. Вбачається два основні варіанти виходу з такої ситуації — або неминучою є революція, причому «серйозна», з насильницьким відстороненням теперішньої політичної еліти від влади (як варіант, розглядається військовий переворот). Або… другий термін Віктора Ющенка.
Останній варіант, незважаючи на всі висловлювані претензії до Віктора Ющенка, насправді є значно вигіднішим для суспільства, оскільки революційний шлях зовсім не гарантує «контрольованого» успіху.
Еволюційний же шлях, який можна буде реалізувати при обранні Ющенка на другий термін, має незаперечну перевагу: негативні ефекти можна виправити у процесі змін, а не постфактум.
За умови обрання Віктора Ющенка на другий термін цілком можливі варіанти, коли найбільш рейтингові політики сьогодення підуть на політичну пенсію (особливо це стосується Віктора Януковича).
Мало того, може змінитися і мотивація голосування виборців на виборах — сьогодні вони поки що у більшості випадків голосують за бренд. Завтра ж вони, очевидно, будуть голосувати за певні ідеї, які політики будуть змушені виголошувати — адже на голому «виборчому маркетингу» вже не виїдеш.
Зрештою перемога Ющенка стала би найкращим доказом цьому і змусила би політиків змінити свою поведінку.
І, що значно корисніше для суспільства в цілому, ці нові політики будуть змушені принаймні намагатися ці ідеї реалізувати – щоби продемонструвати суспільству свою ефективність.
Таким чином, почне наново кристалізуватися партійна система України — з новими обличчями, відносинами, правилами гри і т.д.
При цьому Віктор Ющенко зможе забезпечити дотримання правил гри — щоб люди мали можливість обирати тих політиків, які не будуть ставлениками олігархічних груп.
Мало того, одним з наслідків другого терміну Ющенка може стати прискорений розвиток громадянського суспільства — через його манеру «невтручання» люди вже почали розуміти, що сподівання лише на «доброго царя» не виправдані, що треба хоч щось робити самим..
Хоча перші паростки нового покоління громадських ініціатив виглядають хаотичними і почасти віртуальними, вони направлені на формування самостійного мислення громадян, критичного ставлення до політиків.
За президентства Януковича або Тимошенко є велика ймовірність або згортання таких ініціатив під тиском провладних структур (за прикладом Росії), або їх радикалізації (чи виродження у напівкомерційні структури).
Наприклад, вже зараз в умовах неефективності (точніше, приватизації) правоохоронних органів люди починають самоорганізовуватися у спільноти, які самотужки борються з корупцією інформаційно-просвітницькими та правозахисними методами.
З таких структур, до речі, згодом і можуть з’явитися нові політичні сили, які будуть більш-менш відповідати вимогам виборців.
Але для їх формування потрібно створити умови — щоб влада якомога менше втручалася у внутрішнє життя таких спільнот і водночас адекватно реагувала на їхні сигнали. Таких умов не буде ані при Януковичі, ані при Тимошенко, – і люди це розуміють.
Навіть тоді, коли дорікають Ющенку, що він недостатньо ефективно бореться з тією ж корупцією (але звідки взяти ефективність, якщо немає нормальних інструментів — генерального прокурора призначають так, щоб це була виключно компромісна фігура, СБУ не має достатніх повноважень по боротьбі з корупцією і т .д.)…
Лише в таких умовах, коли влада не перешкоджатиме розвитку громадянського суспільства, замість дискредитованої старої еліти зможе народитися нове покоління політиків, яке буде намагатися вирішити проблеми, що постануть перед Україною.
Віктор Ющенко на посаді президента дозволить старим «павукам у банці» боротися між собою – і на цьому тлі зможе дорости нове покоління політиків. Натомість і Віктор Янукович, і Юлія Тимошенко, напевне, самі очолять цю боротьбу, якщо хтось з них виграє вибори. Тоді після «фінальної битви» настане спокій – як на цвинтарі.
Розуміючи ці перспективи, люди поступово повертаються до думок, що не дарма вони голосували за Ющенка у 2004-2005 рр.
Адже завдяки цьому вибору вони позбулися деяких ілюзій щодо політики та починають розуміти, якою має бути українська влада. Вони розуміють, що умови для розвитку України може забезпечити тільки Ющенко, який не буде «в ручному режимі» керувати економікою, не буде тиснути на ЗМІ, не буде таємно позбавляти людей їхніх прав.
Все інше – треба робити самим. |
