 Туристів, які хочуть чогось оригінального, у Карпатах нагодують пляцками з чебрецем, покатають на вертольоті та навчать плести ліжники
Вирішили відпочити в зимових Карпатах, але хочете не лиж, а чогось оригінального? «УМ» поцікавилась, чи є спеціальні пропозиції відпочинку у місцевих турфірм.
«Клієнт стає вимогливішим, його уже не вразиш яремчанським водоспадом, — каже Олег Сорохтей, керівник фірми–туроператора «До Карпат!». — Тому останнім часом почастішали замовлення на ексклюзивні маршрути, розроблені за бажанням туриста. Люди приїжджають кататися на лижах, але хочуть не лише екстриму, а й пізнавально–розважальних програм. Тому тут попит сам сформував пропозицію, і ми почали розробляти авторські туристичні програми».
Звичаї рідного народу
Серед зимових маршрутів користуються популярністю ті, що присвячені карпатським традиціям. «Є села, де відбуваються змагання колядників. Збирається шість–сім великих груп, і кожна демонструє свою майстерність. Причому все по–справжньому: колядники одягнені не у звичайні шкіряні куртки, а як їхні діди колись... Туристи з великих міст, особливо зі Сходу країни, після такої автентики їдуть із роззявленими ротами. Добре збережені традиції зараз же мало де знайдеш, за таким треба тільки в глухі карпатські села їхати», — розповідає краєзнавець із Коломиї Олександра Сапріянчук.
Останнім часом популярністю користується маршрут «Золото Карпат» — із Яремчі через Ворохту, Верховину, Кривопільський перевал і Криворівню в Косів. У фірмі «До Карпат!» переконують: на шляху туристам показують тільки автентику, а традиційні місцеві музеї як і відвідують, то лише тому, що справді цікаво. Дорогою автобус обов’язково зупиниться в селі Річка Косівського району. Місцеві господині славляться майстерністю ліпити сирні коники. Це одночасно карпатський делікатес, сувенір, дитяча іграшка та мистецтво. Виготовлення коника триває кілька тижнів: потрібен особливий волокнистий сир та неабияке терпіння.
Ще одну зупинку зроблять у селі Яворів Косівського району — це цілий осередок гуцульських традицій. Тут тчуть ліжники, роблять писанки, вишивають рушники та різьблять по дереву — в селі колись жили засновники гуцульської школи різьбярства. На шляху трапиться і селище Криворівня — справжній музей під відкритим небом, центр Гуцульщини й осередок української інтелігенції початку XX століття.
У Верховині туристів відвезуть до Музею Сергія Параджанова. У цих місцях він знімав «Тіні забутих предків». «Більшість туристів не бачили цього фільму, тому в автобусах ми намагаємося людей підготувати і показуємо стрічку. Втім екскурсовод музею настільки захопливо розповідає, що ніхто не залишається байдужим. Як далі буде все добре, традиціями цікавитимуться більше, зокрема тими, які показав режисер у «Тінях...», можна буде і тематичний маршрут Параджанова зробити — матеріалу вистачає», — говорить Олег Сорохтей.
У Верховині рекомендують відвідати і музей музичних інструментів Романа Кумлика. Він організував експозицію у власній хаті, а матеріал збирав 30 років. Власник — і екскурсовод, і на дуді грець — демонструє звучання кожного інструмента.
За бажанням туристів познайомлять і з кулінарними гуцульськими традиціями. «Страви, які ви можете замовити в туристичних колибах, не автентичні. Наприклад, банош часто сам на себе не схожий. А в одному з ресторанів, з яким ми співпрацюємо, готують справжні карпатські наїдки. Мати кухаря цього ресторану була раніше на гуцульських весіллях головною куховаркою. Тепер ті рецепти згадують, відроджують справжню кухню. А всю їжу готують на дровах», — розповідає Олександра Сапріянчук. У меню, наприклад, є бурєсини — хліб, який випікали на основі картоплі, адже на карпатських схилах не росла пшениця, тільки жито. Можна замовити книші — картопляні пляцки з бринзою і чебрецем. А на Різдво в ресторані готують характерний для зими гуцульський салат — шухи: з буряка, грибів, часнику, цибулі й оцту.
Для вибагливих клієнтів місцеві кулінари пропонують замаринувати і посмажити на рожні молочне ягня. «Є один чоловік, який має ще той давній рецепт і все готує сам — здирає шкуру, маринує, смажить. І навіть потім те, що не з’їли, запаковує для туристів і розповідає, як можна розігріти. Залежно від маси шашлика, це може коштувати 1200—1500 грн.», — розповідає Сапріянчук.
Ще один карпатський ресторан, у який рекомендують бодай зазирнути — «Гуцульщина» в Яремчі. Це також пам’ятка архітектури, адже зведений без жодного гвіздка, і це там знімали відому стрічку «Червона рута». «Є обмаль ресторанів, яким уже 50 років! — наголошує Сорохтей. — У цьому вечеряли всі президенти України, а також їхні колеги. Минулої зими, наприклад, за одним столом сиділи Ющенко, Саакашвілі і «президент французького кіно» — Жерар Депардьє. Дуже добре, що Ющенко його сюди привіз, тому що це пряма реклама регіону: Депардьє ходить по сувенірному базару в Яремчі, купує собі вишиту сорочку. Як правило, по них їдуть дуже багато простих людей».
Висновки роби сам
Крім традицій, акцент ставлять і на історії. Один з оригінальних маршрутів, які тут називають психологічними — піднімають свідомість туристів, — присвячений УПА. На Івано–Франківщині поввстанський рух був дуже поширений. У тур–оператора «До Карпат!» згадують: «Якось до нас звернулися дуже заможні люди. Вони не хотіли йти традиційними туристичними маршрутами — по криївках чи місцевих музейчиках визвольних змагань. А хотіли почути правду з перших вуст, поспілкуватися з краєзнавцями та очевидцями і з’ясувати передусім причини, які рухали тими людьми, а не сухі факти. І протягом дня ці туристи — завжди у супроводі фахових істориків — відвідували символічні місця, наприклад, Старий Угринів, де народився Степан Бандера. А потім ми організовували тематичні зустрічі, під час обіду чи вечері, з очевидцями або їхніми родичами, показували листи чи фотографії з архівів, ксерокопії документів. У групі був один росіянин, під час прощальної вечері він встав і сказав: «Так давайте же выпьем за этих ребят». І от це фактично було компліментом краєзнавцям, які з допомогою фактів і документів довели, що є інша точка зору на історію».
Таке індивідуальне замовлення коштуватиме дорожче, ніж груповий тур, адже його досить важко підготувати. Краєзнавець отримує завдання, витрачає час, шукає інформацію в архівах, досліджує якесь конкретне питання, а відтак отримує плату вже не за разові послуги, а за тижневу роботу. В середньому для 18 людей (кількість місць в мікроавтобусі) дводенний екскурсійний тур, з пересуванням, поселенням, харчуванням і хорошою вечерею з ягням на рожні, коштуватиме в межах 1000 грн.
Ще один партизанський рух, популярний у цих краях, — опришків, і наступний туристичний маршрут присвячений ватажку опришків Олексі Довбушу. Цілі села підтримували опришківський рух, у Космачі Довбуш загинув — це все зупинки в туристичному плані.
Охочим покажуть і розкажуть не лише традиційні байки про українського Робіна Гуда, а й запропонують виконати завдання, які він ставив майбутнім опришкам. Приміром, пройти по колоді через урвище чи «їсти шалену їжу». Також можна буде потримати в руках справжню опришківську зброю — пістолі і бартки (гуцульські топірці). Її за давніми ескізами виготовляє місцевий майстер Роман Стринадюк, і сам, як опришок, одягається.
НЕБО І ЗЕМЛЯ
Почім у Карпатах гелікоптери й коні–гуцулики
Якщо сирні коники й історії про заховане золото — не для вас, як щодо вертольотних екскурсій? Цього року така послуга вперше з’явилася в Карпатах. Милуватися засніженими вершинами найвищого в Україні Чорногорського хребта пропонують 20 хвилин за 800 гривень. За цей час вертоліт Мі–2 долітає з Яблунецького перевалу до Говерли та повертається назад.
«Ми завжди прислухаємося до побажань клієнтів, разом обговорюємо маршрут — розповідає ідейний натхненник проекту Heliski.com.ua Кирило Кочергін. — Деяким туристам набагато цікавіше політати над трасами Буковеля, де вони каталися на лижах ще годину тому, і подивитися, як виглядають спуски з висоти пташиного польоту. Дехто замовляє гелікоптер на кілька годин: прилітають із сім’єю чи друзями у віддалене місце, смажать під горою шашлики, а тоді на вертольоті повертаються назад. Днями замовили імениннику подарунок: приземлитися на гвинтокрилі на Говерлу — це його давня мрія. А хтось хоче не просто політати, а ще й речі перевезти — наприклад, перелетіти з Буковеля на Драгобрат, або з Драгобрата дістатися до гори Петрос».
Для туристів–екстремалів проект «Хеліскі» пропонує довші і дорожчі тури. Якщо вам набридло спускатися звичайними гірськолижними трасами, спробуйте подолати серйозніші вершини, наприклад, спуститися цілинним снігом з тієї ж Говерли. На неї вас не піднімуть підйомники, натомість можна скористатися вертольотом. Вартість одного туру 4000 гривень, спускаються в середньому з п’яти вершин. «Важливо, що ми не просто доправляємо туристів на вершину, наші гіди супроводжують їх. Ми й самі катаємось, тому орієнтуємося в ситуації, знаємо, де більше снігу і кращі схили. А також забезпечуємо лижників відповідним спорядженням — раціями, протилавинними датчиками та іншим», — говорить Кочергін.
Економніший варіант пересування карпатськими схилами — на традиційних санях. Щоправда, і кількість сил — не два двигуни вертольота, а лише двійко коней–гуцуликів. Ця порода тільки починає відроджуватись у Карпатах. Коні, ззовні невеликі й міцні, дуже добре почуваються у гористій місцевості і легко долають висоту. На сани, які тут називаються корчаги, кладуть ліжники, щоб було тепліше, але навіть із ними доволі прохолодно. Тому мандрівка триває не більше двох годин і коштує в середньому 150 гривень. |
