 У 1989 році УГКЦ після більш ніж 50 років у підпіллі отримала свободу і визнання
Вірні церкви відзначили цю подію у київському храмі святого Василія Великого молитвою за єдність християн за участю представників різних конфесій і церков. Службі передувало відкриття виставки архівних матеріалів, присвячених історії церкви від 1939 до 1991. Експозиція висвітлює три віхи з історії УГКЦ в ХХ столітті – насильницька ліквідація, підпілля та легалізація. Відкриття виставки відбулось вчора, 24 січня.
Директор Інституту історії церкви Українського католицького університету Андрій Михайленко на відкритті виставки розповів як впливова і авторитетна серед українців Греко-католицька церква, що налічувала перед початком Другої світової війни 2387 парафій і 3,6 млн. вірних, 2352 єпархіальних священики, 31 чоловічий і 121 жіночий монастирі й чернечі доми перетворилася на ворога Радянської імперії №1.
Переслідування Української греко-католицької церкви почалися одразу з приходом радянської влади на Західну Україну. Окупанти організували кампанію залякування і дискредитації греко-католицького єпископату і духовенства, звинувачуючи їх у зв’язках із націоналістичним підпіллям та «антирадянськими» осередками за кордоном.
Довершив процес переслідування Української греко-католицької церкви так званий Львівський «собор» 8-10 березня 1946 року, який був організований органами державної влади і НКДБ у співпраці з членами «Ініціативної групи по возз’єднанню Греко-Католицької Церкви з Руською Православною Церквою». УГКЦ було офіційно ліквідовано, а її парафії та вірних передано під опіку РПЦ.
Після примусової ліквідації УГКЦ, її духівників масово стали вивозити в різні куточки СРСР. Серед архівних матеріалів є офіційні відписки-відмови греко-католицьких українських священиків служити РПЦ. У засланні священики проводили богослужіння та виконували обряди, всіляко демонструючи свою непокору радянській владі та вірність церкві.
Зі смертю Сталіна почалася відлига у ставленні до УГКЦ. Багато духівників повернулися із заслань і проводили нелегальні богослужіння. Організовувалися підпільні та катакомбні монастирі. Символом витривалості греко-католиків був митрополит Йосиф Сліпий, який після 18 років таборів та заслань не боявся вимагати волю для переслідуваної церкви.
На зорі української незалежності після більше 50 років переслідувань УГКЦ отримала свободу і визнання. У 2001 році Папа Римський Іван Павло ІІ проголосив блаженними мучениками представників УГКЦ.
В основу виставки лягли матеріали Інституту історії Церкви Українського Католицького Університету, передусім спомини очевидців та активних учасників підпілля, які було зібрано протягом 1992-2009 років, документи та фотографії з Галузевого державного архіву Служби безпеки України, Центру досліджень визвольного руху (Львів), приватних збірок. Дизайн виконала Ольга Сало.
Прес-центр ЦДВР |
