Шаблоны для Dle 10.5 форекс портал
Авторизация
 
  • 16:03 – До житомирського ТТУ надійшла нова партія нових тролейбусів 
  • 16:01 – Лежали у ямах по 3 чоловіка: на Житомирщині знайшли останки шести солдатів радянської армії 
  • 09:03 – Неодноразово погрожували: на Житомирщині рідні лісника, якого переїхав ЗІЛом односелець, вважають його смерть не випадковою 
  • 10:09 – Водоканал повідомляє про ремонті роботи та відключення води у Житомирі (АДРЕСИ) 
  • 12:01 – У Житомирській області командира взводу взяли на хабарі. ФОТО 

Паломництво до святинь балканського півострова

Саме з цією благодатною і цілительно-спасительною метою вже не одну паломницьку поїздку було здійснено Українською Православною Церквою Київського Патріархату, від парафіяльної церкви Миколи Святоші. Одна із таких поїздок до святинь Чорногорії через Румунію та Сербію в якій мені самому випала нагода прийняти участь і на ділі удостовіритися у її користі для душі та просвітництві розуму, відбулася в кінці квітня цього року, після Пасхальних свят.
Паломництво до святинь балканського півострова
Весняним ранком наша група паломників зібралася на ранкову молитву у церкві Миколи Святоші. Після молитви і благословіння в дорогу настоятеля церкви отця Віктора Кваса всі зайняли свої місця у конфортабельному автобусі, який під час паломництва став нам і домом, і церквою.

На протязі дня наша паломницька паства керівником якої був отець Андрій Мартинюк милувалася мальовничими краєвидами нашої святої неньки України. Особливо нас вразили своєю красою високі і зелені Карпатські гори, що під вечір зустріли нас і вподальшому радуючи серце проводжали до кордрдону з Румунією. Проїхавши кордон України з вечірньою молитвою на вустах, близько до півночі нас зустріла на своєму посту Румунська прикордонна служба. Через деякий час стало відомо, що в візових документаз посольство Румунії допустило грубу помилку із за якої автобус з усією групою хотіли повернути назад. Тоді ми всі в один голос разом з о. Андрієм тричі проспівали Пасхальний тропар "Христос воскрес..." щира молитва проявила свою чудодійну силу і вже через деякий час наша група дякуючи воскреслому Христу була на Румунській території, а на ранок нас зустріла благословенна Сербська земля. Це була перша держава з якою нас став знайомити ще в автобусі наш гід Вадим Автанділов.
Паломництво до святинь балканського півострова
Сербія - одна із країн, що входила до складу Югославії. Християнство на Балканській землі було посіяне св. ап. Андрієм також тут проповідували свв. апп. Матвей, Павло і Тит. Хоча, офіційно православ'я серби прийняли в 879 році.

В столиці Сербії Бєлграді ми відвідали Введенський жіночий монастир, який заснований в ХХ ст., після якого заїхали до найбільшого музею міста, фортеці Калемегдан. На території цієї древньої і визначної пам'ятки зайшли до церкви преподобної Пєтки (Параскевії Сербської) пам'ять якої в церковному календарі за новим стилем 27 жовтня. Дана церква вразила нас своєю дивовижно оформленою мозаїкою, тут ми мали нагоду придбати різні сувеніри, а також набрати святої води і помолитися та поставити свічки за своїх рідних, і близьких. Ще одним пам'ятним місцем до якого ми зайшли на території фортеці була ружиця з храмом Пресвятої Богородиці. З високих фортечних стін перед нашими очима відкрився мальовничий вигляд двох річок Савви і Дуная, перша з яких впадала в іншу, а також частина Сербської столиці, яка лежить на відстані 1300 км. від Києва і знаходиться на висоті 116 метрів над рівнем моря та нараховує бл. 1,5 млн. жителів.
Паломництво до святинь балканського півострова
Найвражаючим в цей день було для нас відвідання кафедрального собору святого Савви, який вважається одним з найбільших Православних храмів у Східній Європі. Його висота 70 м., невраховуючи 12-ти метровий хрест над центральним куполом собору. Храм названий на честь найбільшого святителя країни Савви Сербського (1169-1237), пам'ять за н.с. 25 січня. Ім'я цьго величного і славного мужа шанується не лише на Сербській землі, але і в усьому православному світі.

Неоціненний вклад святителя Савви має своє місце і в Руській церкві. В 1270 р. митрополиту Київському Кирилу був надісланий із Болгарії перший список Кормчої святого Савви, з якого була списана одна із найдавніших руських Кормчих, що містить список канонів Православної церкви. На архієпископа всієї Сербії святитель Савва був рукопокладений в 1219 р. З часом назначивши собі на Сербську кафедру приємника, святитель пішов паломником по світу, відвідавши Палестину, Сирію та інші країни і помер в Тирнові, в Болгарії 1237 р. В цьому ж році його мощі були перевезені до Сербії і покладені в монастирі Мілєшево. В 1594 р. турецький правитель Сінан Паша привіз їх у Бєлград і спалив на пагорбі Врачар. Саме на цьому святому для кожного серба місці і будується храм святого Савви. Будівництво собору в сербсько-візантійському стилі розпочалося у 1935 р., але оскільки він будується лише на пожертви парафіян то до нашого часу ще не завершений.
Паломництво до святинь балканського півострова
Під час знайомства з Бєлградом в самому центрі ми побачили зруйновані будинки міністерства оборони та китайського посольства - це наслідки бомбардування зі сторони військ НАТО в 1999 р. Які справляють гнітюче враження, адже важко повірити в те, що бомби можуть бути використані в самому центрі Європи. В цей день ми також відвідали Соборну Патріаршу церкву, що знаходиться навпроти Сербської Патріархії.

Наступного ранку розпрощавшись з м. Бєлград наша паломницька група вирушила до інших святинь Сербської держави. Першим паломницьким місцем цього дня став жіночий монастир Жича 1219 р. в якому проживає бл. 45 насельниць. В монастирі Жича свого часу вінчались на царство королевським вінцем всі сербські королі, починаючи з брата Савви і засновника цієї обителі святого сербського короля Стефана Першовінчаного, який помер в 1224 р. Перед смертю прийнявши чернечий постриг з ім'ям Симон (пам'ять 7 жовтня за н.с.). Всього в цім монастирі здійснено 19 коронацій, остання на поч. ХХ ст.

Від'їхавши від монастиря Жича з його живописною природою ми вирушили до наступної не меньш значної святині, до матері сербських церков, чолвічого монастиря Студениця. По дорозі наше око милували надзвичайно прекрасні гірські краєвиди, що наповняли душу радістю і благоговінням. Саме серед цієї краси на висоті 700 м. над рівнем моря зустрів нас цей тихий куточок райської землі.
Паломництво до святинь балканського півострова
Монастир побудований у ХІІ ст. батьком святого Савви і самодержцем Сербії Стефаном Нємані, який разом з матір'ю святого Савви Анною наслідував свого благочестивого сина і прийняв чернечий постриг з ім'ям Симеон, а після смерті 1200 р. був названий преподобним Симеоном Мироточивим (пам. за н.с. 31 січня). Саме в цьому монастирі Савва Сербський у церкві Успіння Пресвятої Богородиці поклав перевезені з Хіландарського монастиря (Афон) мощі свого батька, до яких нам випала нагода припасти з молитвою і благоговінням. Крім мощей Симеона Мироточивого в цьому живописному місці ми також помолилися біля мощей Анни, матері святого Савви та біля останків згадуваного раніше Стефана Першовінчаного.

Монастир знаходиться під охороною Юнеско та є біосферним заповідником. В нім збереглася з ХІІ ст. лише одна фреска з розп'яттям Господа нашого Ісуса Христа. На території монастиря цвіли бузок, магнолії і інші запашні квіти серед яких ми зустріли сивобородого ігумена Савву, який дружньо прийнявши наше товариство розповідав нам про Божественну енергетику. Після відвідання цієї обителі у всіх залишилось приємне враження, адже і справді вона притягує до себе тією Божественною енергетикою любові і благочестя.
Паломництво до святинь балканського півострова
На південній території православної Сербії недалеко від Косово ми проїхали містечко Новий Пазар в якому проживає 80% мусульманського населення. Тут нас на горі одиноко зустрів наступний чоловічий монастир ХІІІ ст. Сопочани, в якому проживає 23 послушника. Ця древня обитель також входить до списку об'єктів світової спадчини Юнеско. На її території збереглася церква Святої Троїці в якій знаходиться фреска Успіння Пресвятої Богородиці визнана в Парижі, в 1961 р. найкращим зразком Візантійського мистецтва. Також у церкві ми мали можливість прикластися до часточок мощей цілителів Косьми і Дем'яна безсрібників.

Пізніше на зворотньому шляху з Чрногорії ми відвідали ще одну Сербську обитель монастир Мілєшево 1219 р., який збудований з благословіння Савви Сербського та багато разів руйнувався. В нім, як було згадано вище зберігалися мощі св. Савви до їх спалення на пагорбі Врачар. Ця древня обитель відома прекрасною фрескою "Білий ангел" про якого згадується в Святому Письмі: "...ангел Господній, який зійшов з неба, приступивши, відвалив камінь від дверей гробу і сів на ньому. Вигляд його був як блискавка, і одежа його біла, як сніг" (Мф. 28, 2-4). На території монастиря радіо-станція і трапезна в якій паломників пригощають кавою, або чаєм.
Паломництво до святинь балканського півострова
Відвідавши монастир Сопочани ми продовжили подорож до Чорногорії. Благословенна Сербська земля проводжала нас живописною кольоровою веселкою, яка немов міст пролягала у небесних просторах.

Приїхавши до м. Будва і відпочивши, на ранок з новими силами ми розпочали знайомство з Чорногорією, яка є єдиною Православною країною на Адріатиці. В давнину ця слов'янська місцевість називалася Зета, коли в ІХ-Х ст.тут утвердилося християнство то спочатку вона відносилася до юристдукції Римо Католицької Церкви, а потім відійшла до Візантії. Історія цієї землі тісно пов'язана з історією Сербії. Чорногорська Православна Церква утворилася в 1796 р., але після Першої світової війни Чрногорська митрополія входить до складу Сербської патріархії без волі Чорногорської Церкви і мирян. В 1965 р. розпочався рух за відновлення Чорногорської Православної Церкви і лише в 2006 р. коли Чорногорська держава отримала остаточну незалежність Чорногорська Православна Церква також відійшла від Сербської. На сьогоднішній день її очолює митр. Михаїл (Дедеїч), рукопокладений архиєреями Болгарської Православної Церкви. Серби визнають її розкольницькою, подібно до того, як Московська Церква Київський Патріархат в Україні. Сербів на території Чорногорії проживає до 20% і вони й досі займають більшість чорногорських храмів.
Паломництво до святинь балканського півострова
З м. Будви ми приїхали до Бококаторської затоки, яка до глибини душі вразила нас своєю красою. Тут ми зустрілися з священиком Іваном Пайовичем, який будучи за національністю чорногорцем вивчив українську мову та в 2008 р. закінчив Київську Православну Богословську Академію і на даний час служить в Чорногорській єпархії. Він запросив нас до своєї церкви, яка знаходиться в м. Старий Катор. Це історичне місто рясно прикрашають пальми, мандарини, лимони і інші екзотичні дерева, а також древня і могутня фортеця, що прилягає до високої гори і надає місту казкового вигляду. Зайшовши до церкви о.Івана та дружньо поспілкувавшись ми разом з ним проспівали тропар Воскресний, многії літа та інші молитви. Отець Іван з вдячністю згадував своє навчання в Києві і передав щирі вітання всім своїм знайомим. Після цієї приємної зустрічі наша група пройшовши надзвичайно вузькими вулицями міста зайшла до сербської церкви Святого Апостола Луки, в якій ми приклалися до часточки його мощей та поспілкувалися з настоятелем церкви о. Міленко, а також побачили дивовижний іконостас Царські ворота якого зроблені у вигляді Ісуса Христа Вседержителя. Крім згаданих вище церков ми відвідали і інші святині та визначні пам'ятки цього історичного міста, яких на його території дуже багато.

Через деякий час ми милуючись прекрасними краєвидами Бококаторської затоки проїхали поруч двох живописних островів св. Григорія (не рукотворний) і Госпи (рукотворний) з церквою Пресвятої Богородиці. Об'їхавши затоку ми прибули до обителі Сербської Православної Церкви, Савінського монастиря в якому зберігається чудотворна ікона Богородиці (Савінська), а також розміщено дві церкви мала св. Савви ХV ст. та велика Успіння Богородиці ХVIII ст. В цій обителі вчився грамоті Петро Петрович Нєгош І, святитель Цетінський і навіть зберігся його буквар. Вподальшому ми перебравшись грузовим паромом на другий берег затоки повернулись в Будву відпочивати.

Наступного дня наша група відвідала Цетінський монастир (1701 р.), в якому в сі мали можливість прикластися до правиці Іоана Хрестителя та часточки Животворчого Хреста, а також до мощей св. Пертра Петровича І Цетінського (1748-1830рр., пам'ять за н. с. 31 жовтня). Відвідали чудовий музей ризницю та придбали різні іконки і сувініри. Нажаль ця велична святиня також належить Сербській Православній Церкві. Надалі ми завітали до Чорногорської єпархії де нас з любов'ю зустрів настоятель Чорногорської Митрополії владика Михаїл, який щиро в спілкуванні з нами сказав: "Сьогодні Україна та Чорногорія єдині і мають спільну мету. Ми маємо свою землю і свої церкви, але вони відібрані у нас. Ми віримо, що Чорногорська Православнв Церква, як і Українська Православна Церква Київського Патріархату буде мати Єдину Помістну Церкву. Бо Сам Господь бачачи наші благочестиві наміри допомагає нам." Взявши у владики благословіння ми вирушили до Чоногорського Національного Музею, щоб прикластися до однієї із найбільших православних святинь ікони Божої Матері Філерімоса, яка була написана ап. Лукою і довгий час зберігалася разом з правицею Іоана Хрестителя та часточкою Животворчрго Хреста. Ця ікона збереглася після великої пожежі і має надзвичайну історію. Зайшовши до кімнати з іконою ми стали на коліна і в один голос проспівали "Взбранной воєводє...". На цьому наше паломництво по м. Цетін'є було завершено.

Вподальшому ми проїхали живописне Скадарське озеро, безліч тунелів і глибокий мальовничий каньйон ріки Зета. І ось, на кілометровій висоті показався монастир Острог, що дихав осілими на нього, білими хмарами. До цієї славної святині ми підіймалися трьома групами, пересівши в три мікроавтобуси, оскільки дорога до монастиря дуже небезпечна. Під час підйому на гору в кожного на вустах тремтіла молитва, а в салоні стояла мертва тиша.

Дана обитель заснована в ХVII ст. і знаходиться на висоті 900 м. над рівнем моря та вирубана в гранітній скалі. ЇЇ засновником вважається Василій Острогзький (пам'ять 12 травня), хоча печери в яких проживали сербські ченці були вибиті раніше. В церкві Введення Пресвятої Богородиці ми приклалися до мощей святого Василія і піднявшись на хори церкви подивувалися чудодійному Божественному промислу біля виноградної лози, що виросла на місці смерті Василія Острогзького і навіть плодоносить на такій висоті. По дорозі назад ми також заїхали до нижньої Святотроїцької церкви (1824 р.).

Наступного дня наша група мала вільний день і тому всі готовилися до зворотньої дороги додому, хоча і цей день не пройшов без нових вражень. Треба сказати, що Будва де ми зупинилися це одне із самих древніх міст на березі Адріатичного моря та згадується ще Софоклом. Місто розташоване вздовж берегів бухти, на північному мисі бухти розміщенна стара фортеця з церквою святого Іоана та високою дзвіницею. Також тут знаходиться Подмайнський ст. чоловічий монастир.

Живописна природа з високими пальмами, фініками, мандаринами, калами та іншими рідкісними рослинами цього древнього міста притягує до себе багато туристів і паломників. Тут відбуваються різні мистецькі заходи. Коли ми перебували в місті то якраз відбувався карнавал після якого у нас залишилися яскраві враження. Прощаючись з Будвою всі дякували Богові за проявлену Ним до нас ласку.

Наступного ранку ми вирушили на Україну. По дорозі сфотаграфувалися з видом на острів св. Стефана та Скадарського озера, помилувалися каньйоном річки Морача і квітучими ірисами та калами. Також заїхали до монастиря Морача - це остання святиня, яку ми відвідали на Чорногорській землі. В монастирі в ризниці за іконостасом знаходиться древня, велика фреска св. пророка Ільї, а поруч з монастирем найбільший водопад Чорногорії.

В подальшому розпрощавшись з "жемчуженою Адріатики" (Чорногорією) вже на сербській території ми заїхали до згадуваного раніше монастиря Мілєшево і переночували в Бєлграді, а наступного дня виїхали додому. По дорозі, проїджаючи через Румунію заїхали до м.Тімішоара де відвідали собор Трьох Святителів (Іоана Золотоустого, Василія Великого, Григорія Богослова) в якому знаходяться благоухаючі мощі св. Іосафа Тімішоарського.

Цього разу на відміну від попереднього проїдзжаючи через кордон Румунії ми весело співали українські пісні, що свідчило про дивовижно чудовий настрій, після важкої але прекрасно організованої і просвітницько-цілительної подорожі.

Тож, дякую Богу за подаровану нам ласку, а організаторам за таку насичену і прекрасну паломницьку поїздку. Нехай благословить їх Господь, на многії і благії літа..!


www.cerkva.info
рейтинг: 
  • Не нравится
  • 0
  • Нравится
загрузка...
Оставить комментарий


Новини України і світу
  • Реклама
  • Ваш вибір?
  • Опитування
Чи підтримуєте ви ініціативу введення візового режиму України з Росією?
Рекомендуємо
  • Погода
  • Пошук роботи
  • Партнери

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Загрузка...
Загрузка...

UKR.NET -новини зі всієї України!
Квитки онлайн та фільми в кінотеатрах.
Пошук автомобілів по найкращій ціні на AVTOsale.ua.
Повна телепрограма на тиждень від TVgid.ua.

Гороскоп
Ми в соцмережах
  • Вконтакті
  • Facebook
  • Twitter
  • Google+